Врага не буде, супостата, а буде син і буде мати, і будуть люди на землі

Колись давно це буде




Колись давно це буде, що тепер
Мене лякає і тривожить дуже.
І перехресних зірок пірует
Розкреслить чітко і поранить душу.

У Всесвіті моє життя – лиш зойк,
Зітхання Матінки-землі, Природи,
І треба бути неймовірним, щоб
Лишитись зіркою в небеснім зводі.

Колись наш світ в піску тисячоліть
Знайдуть і, може, дивуватись будуть...
Той світ без нас - закам"яніла мить,
Що всю красу і неповторність губить.

Колись давно це буде, що болить,
Все, що байдуже чи занадто рідне...
І в космосі серед зірок чужих
Пісчинка сріблом і моя десь зблисне.

07. 07. 2003 р.


Создан 16 янв 2008



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником